Рівень інтерфейсів
На нижньому рівні маршрутизатор, як і будь-який пристрій, підключений до мережі, забезпечує фізичний інтерфейс з середовищем передачі, включаючи согласо-ваніє рівнів електричних сигналів, лінійне і логічне кодування, ос-нащеніє певним типом роз’єму.
У різних моделях маршрутизаторів година-то передбачаються різні набори фізичних інтерфейсів, представля-ющих собою комбінацію портів для під’єднування локальних і глобальних се-тей. З кожним інтерфейсом для підключення локальної мережі нерозривно зв’язаний певний протокол канального рівня, наприклад Ethernet, Token Ring, FDDI.
Інтерфейси для приєднання до глобальних мереж найчастіше определя-ют тільки деякий стандарт фізичного рівня, над яким в маршрутиза-торі можуть працювати різні протоколи канального рівня. Наприклад, гло-бальний порт може підтримувати інтерфейс V.35, над яким можуть працювати протоколи канального рівня: LAP-B (у мережах Х.25), LAP-F (у мережах frame relay), LAP-D (у мережах ISDN).
Різниця між інтерфейсами локальних і глобальних мереж пояснюється тим, що технології локальних мереж працюють за собствен-ним стандартами фізичного рівня, які не можуть, як правило, іспользо-ваться в інших технологіях, тому інтерфейс для локальної мережі представля-ет собою поєднання фізичного і канального рівнів і носить назву по іме-ні відповідної технології, наприклад інтерфейс Ethernet.
Інтерфейси маршрутизатора виконують повний набір функцій фізичного і канального рівнів по передачі кадру, включаючи діставання доступу до середовища (якщо це необхідно), формування бітових сигналів, прийом кадру, підрахунок його контрольної суми і передачу поля даних кадру верхньому рівню, у випадку якщо контрольна сума має коректне значення.
ПРИМІТКА Як і будь-який кінцевий вузол, кожен порт маршрутизатора має власна апаратна адреса (у локальних мережах – МАС-адреса), по якій інші вузли направляють йому кадри, що вимагають маршрутизації.
Перелік фізичних інтерфейсів, які підтримує та або інша модель маршрутизатора, є його найважливішою цотребітельськой характеристикою. Маршрутизатор повинен підтримувати всі протоколи канального і фізичного рівнів, використовувані в кожній з мереж, до яких він буде безпосередньо приєднаний. На мал.
14.6 показана функціональна модель маршрутизатора з чотирма портами, що реалізовують наступні фізичні інтерфейси: 10Base-T і iOBase-2 для двох портів Ethernet, UTP для Token Ring і V.35, над яким можуть працювати протоколи LAP-B, LAP-D або LAP-F, забезпечуючи підключення до мереж Х.25, ISDN або frame relay.
Кадри, які поступають на порти маршрутизатора, після обробки відповідними протоколами фізичного і канального рівнів звільняються від заголовків канального рівня. Витягнуті з поля даних кадру пакети передаються модулю мережевого протоколу.