Принципи роботи
Сьогодні устаткування DWDM дозволяє передавати поодинці оптічесько-му волокну 32 і більш за хвилі різної довжини у вікні прозорості 1550 нм, при цьому кожна хвиля може переносити інформацію з швидкістю до 10 Гбит/с (при застосуванні протоколів STM-64 або ЮСЕ для передачі інформації на кожній хвилі).
В даний час ведуться роботи по підвищенню швидкості передачі інформації на одній довжині хвилі до 40-80 Гбит/с.
У технології DWDM є попередниця – технологія WDM, яка використовує чотири спектральні канали у вікнах прозорості 1310 нм і 1550 нм, з рознесенням тих, що несуть в 800-400 Ггц (стандартної класифікації WDM не існує, зустрічаються системи WDM і з іншими характеристиками).
Мультиплексування DWDM називається «щільним» через те, що в нім використовується істотно менша відстань між довжинами хвиль, чим в WDM.
На сьогодні рекомендацією ITU-T G.692 визначені: частотний план з тим, що розноситься частот між сусідніми каналами 100 Ггц (?? ? 0,8 нм), відповідно до якого для передачі даних застосовується 41 хвиля в діапазоні від 1528,77 нм (196,1 Тгц) до 1560,61 нм (192,1 Тгц), і частотний план з кроком в 50 Ггц (?? ? 0,4 нм), що дозволяє передавати в цьому ж діапазоні 81 довжину хвилі.
Деякими компаніями випускається також устаткування (на сьогодні – це найчастіше експериментальні зразки, а не серійна, продукція), здатне працювати з частотною сіткою з кроком 25 Ггц (зване High-Dense WDM, HDWDM).
Реалізація частотних планів з кроком 50 Ггц і 25 Ггц пред’являє набагато жорсткіші вимоги до устаткування DWDM, особливо в тому випадку, якщо кожна хвиля переносить сигнали із швидкістю модуляції 10 Гбит/с і вище (STM-64, lOGE або STM-256).
Необхідно підкреслити, що сама технологія DWDM (як і WDM) не займається безпосередньо кодуванням переноси-мой на кожній хвилі інформації – це проблема більш низькорівневої техно-логиі, яка користується наданою нею хвилею на свій розсуд і може передавати на цій хвилі як дискретну, так і аналогову інформацію.
Але оскільки ширина спектру передаваного сигналу пропорційна частоті модуляції, а зазор між частотами сусідніх хвиль повинен бути більше, ніж спектр передаваного сигналу, то при фіксованих значеннях кроку частотно-го плану можливість передачі на кожній хвилі того або іншого закодірован-ного сигналу явним чином залежить від його швидкості (і прийнятого методу кодування).
Наприклад, спектр сигналу STM-64 приблизно в чотири рази ширше за спектр сигналу STM-16.
Теоретично зазори між сусідніми хвилями в 50 Ггц і навіть 25 Ггц дозволяють передавати дані з швидкостями 10 Гбит/с, але при цьому потрібно забезпечити високу точність частоти і мінімально можливу ширину спектру несучої хвилі, а також понизити рівень шумів, щоб мінімізувати ефект перекриття спектру (мал. 6.17).
Мал. 6.17. Перекриття спектру сусідніх хвиль для різних частотних планів і швидкостей передачі даних