Додаткові функціональні можливості маршрутизаторів
Разом з функцією маршрутизації багато маршрутизаторів володіють важливими додатковими функціональними можливостями (вони перераховані далі), які значно розширюють сферу застосування цих пристроїв.
Підтримка одночасно декількох протоколів маршрутизації. У прото-колах маршрутизації зазвичай передбачається, що маршрутизатор будує свою таблицю на основі роботи тільки цього одного протоколу. Ділення Інтернету на автономні системи також направлене на виключення використання в одній автономній системі декількох протоколів маршрутизації.
Проте іног-да у великій корпоративній мережі доводиться підтримувати одночасно нес-колько таких протоколів, найчастіше так складається історично. При цьому таблиця маршрутизації може виходити суперечливою – різні протоколи маршрутизації можуть вибрати різні наступні маршрутизатори для якої-небудь мережі призначення.
Більшість маршрутизаторів вирішують цю проблему за рахунок додання пріоритетів рішенням різних протоколів маршрутизації. Вищий пріоритет віддається статичним маршрутам (адміністратор завжди >має рацію), наступний пріоритет мають маршрути, вибрані протоколами стани зв’язків, такими як OSPF або NLSP, а нижчим пріоритетом володіють маршрути дистанційно-векторних протоколів, як самих недосконалих.
Пріоритети мережевих протоколів. Можна встановити пріоритет одного протоколу мережевого рівня над іншими. На вибір маршрутів ці пріоритети не роблять ніякого впливу, вони впливають тільки на порядок, в якому багатопротокольний маршрутизатор обслуговує пакети різних мережевих протоколів.
Ця властивість буває корисно у разі недостатньої смуги пропускання кабельної системи і існування трафіку, чутливого до тимчасових затримок, наприклад трафіку SNA або голосового трафіку, що передається одним з мережевих протоколів.
Підтримка політики маршрутних оголошень. У більшості протоколів обміну маршрутної інформації (RIP, OSPF, NLSP) передбачається, що марш-рутізатор оголошує в своїх повідомленнях про всі мережі, які йому відомі. Аналогічно передбачається, що маршрутизатор при побудові своєї таблиці враховує всі адреси мереж, які поступають йому від інших маршрутизаторів мережі.
Проте існують ситуації, коли адміністратор хотів би приховати су-ществованіє деяких мереж в певній частині своєї мережі від інших адмі-ністраторов, наприклад, з міркувань безпеки. Або ж адміністратор хотів би заборонити деякі маршрути, які могли б існувати в се-ті. При статичній побудові таблиць маршрутизації вирішення таких проблем не складає труднощів.
Динамічні ж протоколи маршрутизації не дозволяють стандартним способом реалізовувати подібні обмеження. Існує тільки один широко використовуваний протокол динамічної маршрутизації, в якому описана можливість існування правив {policy), що обмежують розповсюдження деяких адрес в оголошеннях, – це протокол BGP.