По областях застосування маршрутизатори діляться на декілька класів.
Магістральні маршрутизатори (backbone routers) призначені для побудови центральної мережі крупної корпорації або телекомунікаційного оператора.
В класичному розумінні термінів комутатор – це пристрій, що ухвалює рішення про просування пакетів на підставі заголовків протоколів 2-го рівня, тобто протоколів типа Ethernet або FDDI, а маршрутизатор – пристрій, що ухвалює аналогічне рішення на підставі заголовків протоколів 3-го рівня, тобто рівня протоколів IP або IPX.
В даний час спостерігається виразна тенденція по поєднанню в одному пристрої функцій комутатора і маршрутизатора.
Мережевий протокол, у свою чергу, витягує з пакету заголовок мережевого рівня і аналізує вміст його полів. Перш за все перевіряється кон-трольная сума, і якщо пакет прийшов пошкодженим, то він відкидається.
Ви-полняєтся перевірка, чи не перевищило час, який провів пакет в мережі (час життя пакету), допустимої величини. Якщо перевищило – пакет також отбраси-ваєтся. На цьому етапі вносяться коректування у вміст деяких полів, наприклад нарощується час життя пакету, перераховується контрольна сума.
Термін «комутатор 3-го рівня» уживається для позначення цілого спектру комутаторів різного типу, в яких вбудовані функції маршрутизації пакетів. Функції комутації і маршрутизації можуть бути суміщені двома способами:
інформаційним потокам корпоративної мережі, що До недавнього часу склалися, найкращим чином відповідала наступна ієрархічна структура. На нижньому рівні (рівні відділів) розташовувалися сегменти мережі, побудовані на швидко працюючих повторітелях і комутаторах. Сегменти включали як робочі станції, так і сервери.
Як уже згадувалося, в більшості випадків було справедливе емпіричне співвідношення 80/20, відповідно до якого основна частина трафіку (80 %) циркулювала усередині сегменту, тобто породжувалася запитами користувачів робочих станцій до серверів свого ж сегменту.
На більш високому рівні розташовувався маршрутизатор, до якого підключалася порівняно невелика кількість внутрішніх мереж, побудованих на комутаторах. Через порти маршрутизатора проходив трафік звернень робочих станцій одних мереж до серверів інших мереж.
Відомо, що маршрутизатор витрачає більше часу на обробку кожного пакету, чим комутатор, оскільки він виконує складнішу обробку трафіку, включаючи інтелектуальні алгоритми фільтрації, вибір маршруту за наявності декількох можливих шляхів і т.п.
З іншого боку, трафік, що проходить через порти маршрутизатора, був менш інтенсивний, чим внутрішньосегментний, тому порівняно низька продуктивність маршрутизатора не робила його вузьким місцем.
Сьогодні ситуація в корпоративних мережах швидко міняється. Кількість користувачів стрімко росте. Користувачі позбавляються від застаріваючих текстових додатків, віддаючи перевагу web-інтерфейсу.
А завтра ці ж користувачі працюватимуть з аудіо, відео, push і іншими, абсолютно новими додатками, заснованими на нових технологіях розповсюдження пакетів, таких як IP Multicast і RSVP.
Сьогодні не працює і старе правило 80/20 – велика кількість інформації береться з публічних серверів Інтернету, а також з web-серверів інших підрозділів підприємства, створюючи великий міжмережевий трафік. Існуючі мережі не оптимізувалися для таких непередбачуваних потоків трафіку, коли кожен може спілкуватися майже з кожним.
А з проникненням в корпоративні мережі технології Gigabit Ethernet ця проблема загостриться ще більше.
Співвідношення комутації і маршрутизації в корпоративних мережах →