Асинхронні протоколи
«Вільніші» тимчасові допуски визначають низьку вартість устаткування асинхронної системи.
Поступово асинхронні протоколи ускладнювалися і стали разом з отдель-нимі символами використовувати цілі блоки даних, тобто кадри. Наприклад, популярний протокол XMODEM передає файли між двома комп’ютерами по асинхронному модему. Початок прийому чергового блоку файлу ініціюється символьною командою – приймаюча сторона постійно передає символ ASCII NAK.
Сторона, що передає, прийнявши NAK, відправляє черговий блок файлу, що складається з 128 байт даних, заголовка і кінцевика. Заголовок складається із спеціального символу SOH (Start Of Header) і номери блоку. Кінцевик містить контрольну суму блоку даних. Приймальна сторона, отримавши новий блок, перевіряє його номер і контрольну суму.
У разі збігу цих параметрів з очікуваними приймач відправляє символ АСЬК, а інакше – символ NAK, після чого передавач повинен повторити передачу даного блоку. В кінці передачі файлу передається символ ЕОХ.
Як видно з опису протоколу XMODEM, частина операцій, що управляють, виконувалася в асинхронних протоколах посилкою в асинхронному режимі окремих символів, в той же час частина даних пересилалася блоками, що характерніший для синхронних протоколів.
При синхронному режимі передачі старт-стопні біти між кожною парою байтів відсутні. Призначені для користувача дані збираються в кадр, який передує байтом синхронізації (мал. 5.9, би). Байт синхронізації (синхробайт) – це байт, відомий код, що містить наперед, наприклад 0111110, який оповіщає приймач про прихід кадру даних.
При його отриманні приймач повинен увійти до режиму байтової синхронізації з передавачем, тобто правильно розуміти початок чергового байта кадру. Іноді застосовується декілька синхробайтов для забезпечення надійнішої синхронізації приймача і передавача.
Оскільки при передачі довгого кадру у приймача можуть з’явитися проблеми з синхронізацією бітів, то в цьому випадку використовуються коди, що самосинхронізуються.
Сторінки: 1 2