Руковоство по CISCO

Всі методи виявлення помилок засновані на передачі у складі кадру дан-них надмірної службової інформації, по якій можна судити з деякою мірою вірогідність про достовірність прийнятих даних.
Цю службову ин-формацію прийнято називати контрольною сумою, або послідовністю контролю кадру (Frame Check Sequence, FCS). Контрольна сума обчислюється як функція від основної інформації, причому необов’язково тільки шляхом сум-мірованія.
Приймаюча сторона повторно обчислює контрольну суму кадру по відомому алгоритму і у разі її збігу з контрольною сумою, обчисленою стороною, що передає, робить висновок про те, що дані були передані через мережу коректно.

Методи виявлення помилок →

Аналогова модуляція застосовується для передачі дискретних даних по ка-налам з вузькою смугою частот, типовим представником яких є ка-нал тональної частоти, що надається в розпорядження користувачам общес-твенних телефонних мереж. Типова амплітудно-частотна характеристика ка-нала тональної частоти представлена на мал. 5.1.
Цей канал передає частоти в діапазоні від 300 до 3400 Гц, таким чином, його смуга пропускання рівна 3100 Гц. Хоча людський голос має набагато ширший спектр – приблизно від 100 Гц до 10 кгц, – для прийнятної якості передачі мові діапазон в 3100 Гц є хорошим рішенням.
Строге обмеження смуги пропускання тонального каналу зв’язане з використанням апаратури ущільнення і комутації каналів в телефонних мережах.

Мал. 5.1. Амплітудно-частотна характеристика каналу тональної частоти

Пристрій, який виконує функції модуляції несучої синусоїди на стороні, що передає, і демодуляції на приймальній стороні, носить назву модем (модулятор-демодулятор),

Аналогова модуляція →

Логічне кодування використовується для поліпшення потенційних кодів типа AMI, NRZI або 2Q1B. Логічне кодування повинне замінювати довгі послідовності бітів, що приводять до постійного потенціалу, вкрапленнями одиниць.
Як вже наголошувалося вище, для логічного кодування характерні два методи – надмірні коди і ськремблірованіє.

При цифровому кодуванні дискретної інформації застосовують потенційні і імпульсні коди.

В потенційних кодах для представлення логічних одиниць і нулів використовується тільки значення потенціалу сигналу, а його перепади, що формують закінчені імпульси, до уваги не приймаються. Імпульсні коди дозволяють представити двійкові дані або імпульсами певної полярності, або частиною імпульсу – перепадом потенціалу певного напряму.

Малюнок 5.6, а ілюструє вже згаданий раніше метод потенційного кодування, званий також кодуванням без повернення до нуля (Non Return to Zero, NRZ}. Останню назву відображає та обставина, що при передачі послідовності одиниць сигнал не повертається до нуля протягом такту (як ми побачимо нижче, в інших методах кодування повернення до нуля в цьому випадку відбувається).
Метод NRZ простий в реалізації, володіє хорошою распоз-наваємостью помилок (із-за двох потенціалів, що різко відрізняються), але не обла-даєт властивістю самосинхронізації. При передачі довгій послідовності одиниць або нулів сигнал на лінії не змінюється, тому приймач позбавлений воз-можності визначати по вхідному сигналу моменти часу, коли потрібно в черговий раз прочитувати дані.
Навіть за наявності високоточного тактового генератора приймач може помилитися з моментом знімання даних, оскільки часто-ти двох генераторів ніколи не бувають повністю ідентичними.
Тому при високих швидкостях обміну даними і довгих послідовностях одиниць або нулів невелике розузгодження тактових частот може привести до помилки в цілий такт і, відповідно, прочитування некоректного значення бита.

Потенційний код без повернення до нуля →