Типові топології
Мережі DWDM проходять в своєму розвитку ті ж етапи, що і мережі SDH.
Ланцюг «крапка-крапка». Найбільш популярним застосуванням DWDM на перших етапах життєвого циклу цієї технології є створення наддалеких високошвидкісних магістралей (Ultralong Haul), в яких застосовується топологія ланцюга (на мал. 6.18 показано 32 хвилі як типовий, але не єдиний варіант).
Для організації такої магістралі досить в її кінцевих крапках встановити термінальні мультиплексори DWDM, а в проміжних крапках – оптичні підсилювачі, якщо цього вимагає відстань між кінцевими крапками.
Термінальний мультиплексор включає власне блок мультиплексування/демультиплексування, вихідний (Booster, В) і попередній (Pre-amplifier, P) підсилювачі, а також набір транспондеров (Transponder, Т), що перетворюють вхідні сигнали від джерел, довжина хвилі яких не відповідає частотному плану мультиплексора, в хвилі необхідної довжини.
У тих випадках, коли що деяке підключається до мережі DWDM пристрій здатний виробляти сигнал на хвилі одній з частот, підтримуваних мультиплексором DWDM (плану ITU-T G.692 або приватного плану виробника), транспондери не використовуються. В цьому випадку говорять, що що підключається до мережі DWDM пристрій має «забарвлений» інтерфейс.
Мал. 6.18. Телекомунікація «крапка-крапка» на основі термінальних мультиплексорів DWDM
В рекомендації ITU-T G.692 визначено три типи підсилювальних ділянок, тобто ділянок між двома сусідніми мультиплексорами DWDM:
L (Long) – ділянка складається максимум з 8 прольотів ВОЛС і 7 оптичних підсилювачів, максимальна відстань між підсилювачами – до 80 км. при загальній максимальній протяжності ділянки 640 км.;
V (Very long) – ділянка складається максимум з 5 прольотів ВОЛС і 4 оптичних підсилювачів, максимальна відстань між підсилювачами – до 120 км. при загальній максимальній протяжності ділянки 600 км.;
U (Ultra long) – ділянка без проміжних підсилювачів завдовжки до 160 км.
Обмеження на кількість пасивних ділянок і їх довжину пов’язані з неко-торою деградацією оптичного сигналу при його оптичному посиленні.
Хоча оп-тічеській підсилювач EDFA відновлює потужність сигналу, але він не пол-ностью компенсує ефект хроматичної дисперсії (тобто распростране-нія хвиль різної довжини з різною швидкістю, із-за чого сигнал на приймальному кінці волокна «розмазується»), а також такі нелінійні ефекти, як рамановськоє розсіювання, чотирьоххвильове змішення і нестабільність модуляції.
Тому для побудови протяжніших магістралей необхідно між усилітель-нимі ділянками встановлювати мультиплексори DWDM, що виконують регене-рацію сигналу за рахунок його перетворення в електричну форму і назад, тобто О-Е-О, що працюють за принципом. Ситуацію частково покращують специаль-ниє компенсатори дисперсії, але повністю відновити якість сигналу вони не можуть.