Стабільність OSPF
У кожного запису в топологічній базі даних є термін життя, як і у маршрутних записів протоколу RIP. З кожним записом про зв’язки зв’язаний таймер, який використовується для контролю часу життя запису.
Якщо який-небудь запис топологічної бази маршрутизатора, отриманий від іншого маршрутизатора, застаріває, то маршрутизатор може запитати її нову копію за допомогою спеціального повідомлення Link-State Request протоколу OSPF, на яке повинна поступити відповідь Link-State Update від маршрутизатора, що безпосередньо тестує запитаний зв’язок.
Для ініціалізації маршрутизаторів і надійнішої синхронізації то-пологичеськіх баз маршрутизатори періодично обмінюються всіма записами бази, але цей період істотно більший, ніж у RIP-маршрутизаторів.
Оскільки інформація про деякий зв’язок спочатку генерується тільки тим маршрутизатором, який з’ясував фактичний стан цього зв’язку шляхом тестування за допомогою повідомлень HELLO, а решта маршрутизаторів тільки ретранслює цю інформацію без перетворення, то недостовірна інформація про досяжність мереж, яка може з’являтися в RIP-маршрутизаторах, в OSPF-маршрутизаторах з’явитися не може, а застаріла інформація швидко замінюється новою, оскільки при зміні стану зв’язку нове повідомлення генерується відразу ж.
В OSPF-мережах можуть виникати періоди нестабільної роботи. Наприклад, при відмові зв’язку, коли інформація про це не дійшла до якого-небудь маршрутизатора, він продовжує відправляти пакети мережі призначення, рахуючи цей зв’язок працездатної.
Проте ці періоди продовжуються недовго, причому пакети не «зациклюються» в маршрутних петлях, а просто відкидаються при неможливості їх передати через непрацездатний зв’язок.
До недоліків протоколу OSPF слід віднести його обчислювальну слож-ность, яка швидко росте із збільшенням розмірності мережі, тобто колічест-ва мереж, маршрутизаторів і зв’язків між ними. Для подолання цього недос-татка в протоколі OSPF вводиться поняття області мережі (area), яку не потрібно плутати з автономною системою Інтернету.
Маршрутизатори, належні не-которой області, будують граф зв’язків тільки для цієї області, що скорочує раз-мірна мережі. Між областями інформація про зв’язки не передається, а погра-нічниє для областей маршрутизатори обмінюються тільки інформацією про ад-ресах мереж, наявних в кожній з областей, і відстанню від прикордонного маршрутизатора до кожної мережі.
При передачі пакетів між областями вибі-раєтся один з прикордонних маршрутизаторів області, а саме той, у якого відстань до потрібної мережі менша. Цей стиль нагадує стиль роботи прото-кола RIP, але нестабільність тут усувається тим, що петльовідниє зв’язки меж-ду областями заборонені.
При передачі адрес в іншу область OSPF-марш-рутизаторы агрегують декілька адрес в один, якщо виявляють у них об-щий префікс.
Сторінки: 1 2