Причини структуризації локальних і глобальних мереж
В мережах з невеликою (10-30) кількістю комп’ютерів найчастіше використовується одна з типових топологий – загальна шина, кільце, зірка або повнозв’язна мережа.
Всі перераховані топології володіють властивістю однорідності, тобто всі комп’ютери в такій мережі мають однакові має рацію відносно доступу до інших комп’ютерів (за винятком центрального комп’ютера при з’єднанні зірка). Така однорідність структури робить простий процедуру нарощування числа комп’ютерів, полегшує обслуговування і експлуатацію мережі.
Проте при побудові великих мереж однорідна структура зв’язків перетворюється з переваги в недолік. У таких мережах використання типових структур породжує різні обмеження, найважливішими з яких є:
r обмеження на довжину зв’язку між вузлами;
r обмеження на кількість вузлів в мережі;
r обмеження на інтенсивність трафіку, що породжується вузлами мережі.
Наприклад, технологія Ethernet на тонкому коаксіальному кабелі дозволяє використовувати кабель завдовжки не більше 185 м, до якого можна підключити не більше 30 комп’ютерів.
Проте, якщо комп’ютери інтенсивно обмінюються інформацією між собою, іноді доводиться знижувати число підключених до кабелю комп’ютерів 20, а то і до 10, щоб кожному комп’ютеру діставалася прийнятна частка загальної пропускної спроможності мережі.
Для зняття цих обмежень використовуються спеціальні методи структуризації мережі і спеціальне структурообразующєє устаткування – повторітелі, концентратори, мости, комутатори, маршрутизатори. Устаткування такого роду також називають комунікаційним, маючи на увазі, що з його допомогою окремі сегменти мережі взаємодіють між собою.