Потенційний код без повернення до нуля
Малюнок 5.6, а ілюструє вже згаданий раніше метод потенційного кодування, званий також кодуванням без повернення до нуля (Non Return to Zero, NRZ}. Останню назву відображає та обставина, що при передачі послідовності одиниць сигнал не повертається до нуля протягом такту (як ми побачимо нижче, в інших методах кодування повернення до нуля в цьому випадку відбувається).
Метод NRZ простий в реалізації, володіє хорошою распоз-наваємостью помилок (із-за двох потенціалів, що різко відрізняються), але не обла-даєт властивістю самосинхронізації. При передачі довгій послідовності одиниць або нулів сигнал на лінії не змінюється, тому приймач позбавлений воз-можності визначати по вхідному сигналу моменти часу, коли потрібно в черговий раз прочитувати дані.
Навіть за наявності високоточного тактового генератора приймач може помилитися з моментом знімання даних, оскільки часто-ти двох генераторів ніколи не бувають повністю ідентичними.
Тому при високих швидкостях обміну даними і довгих послідовностях одиниць або нулів невелике розузгодження тактових частот може привести до помилки в цілий такт і, відповідно, прочитування некоректного значення бита.
Іншим серйозним недоліком методу NRZ є наявність нізкочастот-ной складової, яка наближається до нуля при передачі довгих после-довательностей одиниць або нулів. Через це багато каналів зв’язку, не обеспе-чивающие прямого гальванічного з’єднання між приймачем і источни-ком, цей вид кодування не підтримують. В результаті в чистому вигляді код NRZ в мережах не використовується.
Проте використовуються його різні моді-фікациі, в яких усувають як погану самосинхронізацію коду NRZ, так і проблеми постійної складової. Привабливість коду NRZ, із-за кото-рій має сенс зайнятися його поліпшенням, полягає в достатньо низькій частоті основної гармоніки f0, яка рівна N/2 Гц, як це було показано в предиду-щем розділі.
У інших методів кодування, наприклад манчестерського, основ-ная гармоніка має вищу частоту.
Мал. 5.6. Способи дискретного кодування даних