Оператори звязку і клієнти
Існують мережі, які створюються спеціально для надання загальнодоступних, або публічних (public), телекомунікаційних послуг. Прикладами таких мереж є міські, регіональні, національні і міжнародні телефонні мережі.
Їх послугами користуються численні клієнти – власники домашніх і мобільних телефонів, а також підприємства (корпоративні користувачі). Ще однією традиційною телекомунікаційною послугою є надання в оренду каналів зв’язку.
У первинних мереж PDH/SDH, що створюються телекомунікаційним підприємством для об’єднання своїх АТС, зазвичай залишається невикористана для внутрішніх потреб канальна місткість, яку логічно здавати в оренду. Типовими споживачами цієї послуги є крупні підприємства, які створюють за допомогою орендованих каналів власні мережі, – телефонні або комп’ютерні.
У міру зростання популярності комп’ютерної обробки даних до набору телекомунікаційних послуг додається послуга об’єднання локальних мереж підприємств за допомогою загальнодоступної територіальної мережі передачі даних, наприклад, мережі технології Х.25, frame relay, АТМ або IP.
Інтернет-революція 90-х років породила таку поширену загальнодоступну послугу, як доступ до Інтернету для обміну повідомленнями електронної пошти і використання ресурсів численних web-сайтів.
Незабаром Інтернет став використовуватися підприємствами не тільки для доступу до «чужих» інформаційних ресурсів, але і для об’єднання своїх власних, тобто як типова мережа передачі даних, що надає транспортні послуги. На стику телефонних і комп’ютерних мереж почали з’являтися нові типи загальнодоступних послуг, що спираються на можливості комплексного використання різних технологій.
Спеціалізоване підприємство, яке створює телекомунікаційну мережу для надання загальнодоступних послуг, володіє цією мережею і підтримує її роботу, традиційно називається оператором зв’язку (telecommunication carrier) 1. Оператори зв’язку здійснюють свою діяльність на комерційній основі, укладаючи договори із споживачами послуг.
{1 Існують і формальніші визначення цього терміну, наприклад, в «Законі про зв’язок» Російської Федерації, але вони окрім організаційно-технічних зачіпають так-же і юридичні аспекти, що виходить за рамки даної книги.}
Оператори зв’язку відрізняються один від одного:
r набором послуг, що надаються;
r територією, в межах якої надаються послуги;
r типом клієнтів, на яких орієнтуються їх послуги;
r інфраструктурою, що є у володінні оператора, – лініями зв’язку, комутаційним устаткуванням, інформаційними серверами і т.п.
Особливістю сучасних операторів зв’язку є те, що вони, як правило, надають послуги декількох типів, наприклад послуги телефонії і доступу в Інтернет. Тому при класифікації корисно розглядати всіх операторів зв’язку, а не тільки тих, які надають послуги комп’ютерних мереж.