Видалений вузол
Одним з варіантів видаленого доступу типу комп’ютер-мережа є режим видаленого вузла (remote node). Програмне забезпечення видаленого вузла на клієнтській машині дозволяє послідовному порту і модему (або тер-мінальному адаптеру ISDN) стати повільним вузлом видаленої локальної мережі, що взаємодіє звичайним способом з мережевими операційними системами при розділенні їх ресурсів.
У локальній мережі повинен бути встановлений сервер видаленого доступу, що підтримує режим видаленого вузла. Це означає, що сервер повинен підтримувати один з протоколів канального рівня, ісполь-зуємих в глобальному каналі. Протокол канального рівня необхідний для зв’язку видаленого комп’ютера з центральною локальною мережею.
Оскільки найчастіше цей канал є комутованим каналом телефонної мережі або ISDN, то сервер видаленого доступу повинен підтримувати протоколи РРР і SLIP, використовувані на цих каналах.
У мережі Х.25 або frame relay сервер видаленого доступу повинен підтримувати протоколи цих мереж, тобто протоколи LAP-B і Х.25/3 для першого випадку і LAP-F для, другого (якщо мережа frame relay підтримує тільки постійні віртуальні канали).
При отриманні по глобальному каналу кадрів відповідного протоколу, сервер, що працює в режимі видаленого вузла, витягує з кадру, наприклад РРР, пакети тих загальних протоколів мережевого рівня, по яких працюють видалений комп’ютер і комп’ютери локальної мережі. Такими протоколами можуть бути протоколи IP, IPX або немаршрутизируемый протокол NETBEUI.
Далі вступають в роботу протоколи верхніх рівнів, і користувач дістає такий же доступ, неначебто його комп’ютер знаходився безпосередньо в локальній мережі, але з невеликим виключенням – швидкість обміну його комп’ютера з рештою комп’ютерів видаленої мережі залежить від пропускної спроможності глобального каналу зв’язку.
Клієнти, що працюють в режимі видаленого вузла, можуть логічно увійти до мережі таким же чином, неначебто вони були локальними користувачами, відображати мережеві диски і навіть завантажувати програми через видалений зв’язок.
Але видалене завантаження великих програм безрозсудне, оскільки найшвидкісніший модем 33,6 кбит/с працює з швидкістю, складовій тільки 3 % від швидкості сегменту Ethernet, і програма, яка в локальній мережі завантажується за 30 з, завантажуватиметься по видаленому зв’язку протягом 15-20 хвилин. Тому в режимі видаленого вузла локальні копії програм, як правило, ефективніше.
Інша проблема пов’язана із способом роботи мережевих операційних систем. Сервери часто розсилають широкомовні повідомлення всім вузлам мережі для перевірки підключених і працюючих клієнтів. Такі широкомовні розсилки можуть заблокувати видалений доступ, якщо вони не фільтруються перед відправкою по видалених зв’язках.
Тому перед придбанням будь-якого продукту необхідно перевірити по його описах, чи може він працювати в режимі видаленого доступу.
Пошта є ще одним видом видаленого доступу на прикладному рівні. Поштові шлюзи, доступні по комутованих телефонних лініях, і клієнтське поштове забезпечення видаленого доступу можуть бути достатніми для задоволення потреб багатьох звичайних користувачів.
Іншим поширеним варіантом видаленого доступу є два різновиди практично одного і того ж режиму – видалене управління (remote control) і термінальний доступ (terminal access).
Найбільш універсальним режимом видаленого доступу є режим видаленого вузла, при якому комп’ютер користувача є вузлом локальної мережі підприємства зі всіма його можливостями, але тільки підключеним до мережі через низькошвидкісний канал по протоколу РРР. 
У зв’язку з широким розповсюдженням на підприємствах локальних мереж найбільш вид видаленого доступу, що часто зустрічається, – це доступ не до окремого комп’ютера, а до мережі в цілому.